Біля Одеси виявили поховання жертв більшовицького терору

Георадарне дослідження місця масових поховань жертв комуністичних репресій на 6-му кілометрі Овідіопольської шосе біля аеропорту Одеси почало давати результати.

"Уже проглядаються контури розстрільних ям. Глибина відповідає попереднім актам румунського дослідження 1943 року й "Меморіалу" 2007-го. Щоб остаточно локалізувати положення ровів і останків, хлопці продовжать роботу георадаром", - сказав краєзнавець Олександр Бабич, передає "Думская". Він ініціював дослідження, які почались 24 березня.

 
фото: "Думская"

Український інститут національної пам'яті та інститут археології НАН України готові взяти на себе контроль і науковий супровід дослідних робіт в районі аеропорту.

"На мене вийшов директор генпідрядника реконструкції Одеського аеропорту. Мені здалося, що я зміг його переконати в необхідності повноцінного обстеження ділянки та з приводу всіх складнощів, пов'язаних з повною ексгумацією останків", - зазначив Бабич.

Краєзнавець вважає, що після досліджень потрібно залишити всі поховання на місці та розбити на ділянці меморіальний парк. Ексгумацію варто проводити лише з ретельною роботою по обстеженню кожного вбитого і спробою встановлення особи.

На цій ділянці у 1930-1940-х функціонував спецоб'єкт НКВД, де проводилися масові страти. Влада міста хоче перемістити сюди гаражні кооперативи, які заважають аеропорту розширюватися. Історики вважають, що тут поховано від 5 до 20 тис. жертв терору. Під час пошукових робіт 2007 року там виявили останки 1086 розстріляних.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.