Український мартиролог XX століття містить дані про понад 64 тисячі жертв політичних репресій

Український мартиролог XX століття поповнився даними Державного архіву Львівщини.

Про це повідомляється на сайті Державної архівної служби.

 

"Центральний державний електронний архів України опрацював інформацію Державного архіву Львівської області про 601 репресовану особу. Відтепер у базі даних "Український мартиролог ХХ ст.", доступ до якої надається на офіційному вебпорталі Укрдержархіву, станом на 8 квітня 2021 року доступна інформація про 64 537 жертв політичних репресій в Україні", - йдеться в повідомленні.


ДОВІДКА.
"Український мартиролог ХХ ст." – це інформаційно-пошуковий інтернет-проєкт Державної архівної служби України, що містить стислу інформацію про жертви політичних репресій 1920-1950-х років: фотопортрет або кілька фотографій (за наявністю), ім'я жертви та коротка характеристика роду занять, дати життя, відомості щодо реабілітації, посилання на архів, де зберігаються архівно-слідчі справи та інші дотичні матеріали. Це насамперед центральні державні архіви та державні архіви областей, а також галузеві державні архіви Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.