У Корюківці згадують злочини угорських карателів

У Корюківці Чернігівської області відбулися жалобні заходи з нагоди 78-х роковин найбільшої за втратами мирного населення трагедії Другої світової війни.

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко.

 

"Традиційні заходи зі вшанування жертв Корюківської трагедії – мітинг-реквієм і поминальна літія – пройшли за участю керівників Чернігівської області й місцевої влади, а також Надзвичайного і Повноважного посла ФРН в Україні Анки Фельдгузен.

У своїй промові дипломат засудила нацистський злочин, від імені німецького народу попросила вибачення і сказала, що має намір підтримати німецько-український проєкт із дослідження таких злодіянь фашизму в Україні", - зазначив Бутко.

За його словами, Анка Фельдгузен на посаді ще заступника посла приїжджала сюди в 2013 році. Тепер же вона приїхала і для зміцнення зв'язків із Корюківською громадою. Дипломат відвідала фабрику технічних паперів "Слов'янські шпалери", школу №4, де вивчається німецька мова, оглянула місцевий музей, зокрема експозицію, присвячену Корюківській трагедії.

На скорботному мітингу окрім посадовців виступив свідок трагедії. До пам'ятника присутні поклали квіти й поставили запалені лампадки. Поминальна літія відбулася біля могил перепохованих останків жертв на території урочища "Гай".


Як відомо з історичних джерел, 1,2 та 9 березня 1943 року нацисти (військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ та 399-ї польової жандармерії) убили всіх жителів Корюківки на Чернігівщині (близько 7 тис. осіб), а саме містечко спалили. Більшість убитих – діти, жінки та люди похилого віку. Каральну акцію гітлерівці провели у відповідь на знищення радянськими партизанами німецького гарнізону, що дислокувався в Корюківці.

У матеріалах Нюрнберзького процесу цю трагедію названо наймасовішим знищенням місцевого населення на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.