Освітяни діаспори підготували відеопроєкт про закордонні подорожі Лесі Українки. ВІДЕО

Спілка Українських Освітян діаспори підготувала свій подарунок з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки – відеопроєкт «Лесині листи здалеку» про подорожі поетеси та письменниці по закордонню.

Відеопроєкт Спілка Українських Освітян опублікувала на своєму Ютуб-каналі.

 

"Леся Українка багато подорожувала за кордоном. Що вразило Лесю в закордонні, що подобалось, що зацікавило? Що турбувало? Учні, учителі, батьки та друзі українських шкіл за кордоном спробували відчути це, перечитавши рядки її листів та поезій, а також подивитись на тогочасні країни свого перебування Лесиними очима...", – йдеться у підписі під відео.

У відеороботі взяли участь учні Української школи при церкві св.Марка австрійського міста Зальцбург, учасники Міжнародного пункту навчання української мови польського Ольштина. Німеччину представили учні Української школи "Сонце в долонях", Франкфурт-на-Майні і української суботньої школи, Мюнхен. У Болгарії до відео долучилися учасники Українсько-Болгарського товариства "Пловдив", у Швейцарії – учні української школи "Барвінок" у Базелі, в Італії – вихованці Української школи святого Марка у Венеції. Єгипет представили члени українського гуртка НЦ "Хабіба"у Дахабі, Грузію – учасниця Української школи при Асоціації українців Грузії у Тбілісі.

У відео, зокрема, йдеться про приїзд Лесі Українки на лікування до столиці Австрії. Показано меморіальну дошку поетесі на будинку у якому вона жила під час перебування у Відні.

Також ідеться про її перебування у Польщі (Варшави та Творки), яку Леся Українка відвідувала тричі. Про приїзд поетеси до німецького Берліна. Там, у будинку, де вона проживала, встановлена пам'ятна табличка.

Згадується поїздка Лесі Українки до болгарського міста Пловдив (тодішній Філіппополь), яке дуже їй сподобалося. А також Владая, де зараз на місці, де проживала поетеса, встановлено меморіальний знак.

Також висвітлюються поїздки Лесі Українки до Швейцарії – Цюриха та Женеви, до Італії – Генуї, Неаполя, Палермо, Венеції та Санремо. У Санремо на фасаді вілли Адріана, де вона прожила два роки, встановлена пам'ятна табличка.

У відео йдеться і про поїздку українки до міст Єгипту – Каїра, Александрії й Гелуана. У Александрійській бібліотеці встановлена пам'ятна дошка, присвячена Лесі.

Згадується поїздка Лесі Українки до грузинських міст Тбілісі, Телаві, Хоні, Кутаїсі, Поті та Батумі. У Тбілісі та Кутаїсі на честь поетеси названі вулиці. У Батумі та Сурамі встановлене погруддя Лесі Українки, у Телаві – пам'ятник.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.