АНОНС: Онлайн-зустріч «Як зберегти живою пам'ять про Українську революцію 1917-1921 рр.?»

25 березня до 125-річчя від дня народження Бориса Монкевича Український інститут національної пам’яті організовує зустріч «Як зберегти живою пам'ять про Українську революцію 1917-1921 рр.?»

25 березня до 125-річчя від дня народження Бориса Монкевича Український інститут національної пам'яті організовує зустріч "Як зберегти живою пам'ять про Українську революцію 1917-1921 рр.?" Подія відбуватиметься онлайн та транслюватиметься на офіційній фейсбук-сторінці Інституту. Початок – об 11:00.

 

Модератор – Богдан Галайко, начальник Центрального міжрегіонального відділу УІНП.

Вітальні слова:

  • Володимир Тиліщак, заступник Голови Українського інституту національної пам'яті;
  • Михайло Посітко, міський голова Кам'янця-Подільського.
  • Учасники:
    Роман Коваль, президент Історичного клубу "Холодний Яр", дослідник Української революції 1917-1921 рр.;
  • Павло Подобєд, голова Благодійного фонду "Героїка", співробітник Українського інституту національної пам'яті;
  • Дмитро Бабюк, член правління товариства "Просвіта", учасник проекту "Присяга 1919", автор книги "Кам'янець – Соборна столиця України 1917-1920 рр".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.