В Україні 80% пам'яток потребують серйозної реставрації – Ткаченко

В Україні на 80% нерухомих пам'яток необхідно провести серйозні реставраційні роботи, а близько 30% перебувають в аварійному стані.

Про це написав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в колонці для Української правди.

 

Коментуючи ситуацію з архітектурними та історичними пам'ятками, міністр зауважив: "Більшість нерухомих пам'яток – 80% - потребують серйозних реставраційних робіт, а близько 30% перебувають в аварійному стані. Тим не менш, вже починаючи з березня 2021-го розпочалася активна робота над їх реставрацією".

Він зазначив, що вже повним ходом ідуть роботи в Олеськівському замку на Львівщині та Національному художньому музеї в Києві. Серед узгоджених об'єктів – і друга черга меморіалу Голодомору, який має бути відкритий до 24 серпня.

Ткаченко нагадав, що бюджет програми на 2021 рік становить 2 млрд грн, з них 1,7 млрд грн у спецфонді.

"Це не лише великий крок на шляху до розвитку і збереженню пам'яток, а і рух до розуміння громад та місцевої влади важливості нашої загальної спадщини. І я вдячний за всі ініціативи, що йдуть до нас як від територіальних громад, так і від представників місцевої влади", - написав міністр.

Він зауважив, що окрім реставрації у планах і ремонт, будівництво та протиаварійні роботи. Перевага надаватиметься пам'яткам, які: перебувають в аварійному стані; мають національне значення; включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; включені у туристичні маршрути.

Він додав, що заявки від громад приймаються протягом 30 днів з моменту публікації оголошення на сайті МКІП, і ще є можливість зробити подання.

"Об`єктивно оцінюючи ситуацію, процес реставрації у нашій країні затримався. Початок реставрації мав би стартувати багато років тому, щоб не доводити пам'ятки до аварійного стану. Наступним кроком має стати розвиток державно-приватного партнерства. Впевнений, маючи фінанси та покроковий план і запустивши процес – його не зупинити", - підсумував Ткаченко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.