«Героїка» бере під опіку могилу хорунжого Армії УНР

В Мюнхені вдалось знайти могилу хорунжого Армії УНР Сергія Саленка

Завдяки допомозі Генерального консульства України в Мюнхені вдалось знайти могилу хорунжого Армії УНР Сергія Саленка. Уродженець Вінниці, молодший старшина 2-ої Запасової бригади Армії УНР, похований на кладовищі Фельдмохінг (Feldmoching) в Мюнхені, ФРН.

 
Сергій Саленко в однострої унтер-офіцера 7-го гусарського Білоруського полку РІА. Приватний архів Всеволода Саленка, США. Фотографія відреставрована Костянтином Ковалишиним за сприяння Українського культурного фонду.

Раніше оренду місця поховання оплачував син Сергія Саленка (1891 – 1948) – пан Всеволод (1921 – 2019).

Термін, на який оплачена могила, збігає найближчим часом. Отже, невдовзі місце поховання буде виставлене на продаж адміністрацією цвинтаря Фельдмохінг.

"Героїка" планує перебрати на себе опіку над могилою і оплатити оренду місця поховання. З часом буде відреставровано надгробний пам'ятник (як це було зроблено із пам'ятником підполковника Носаченка в Дорнштадті).

Однак сьогодні потрібно зберегти саму могилу. Для цього слід зібрати близько 350-400 євро.

Імена жертводавців, коштом яких буде врятовано поховання, буде опубліковано окремим повідомленням як на Фейсбук, так і на офіційному сайті "Героїки".

Реквізити для пожертви на оплату оренди могили Сергія Саленка можна знайти на сайті Героїки.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.