«Велика реставрація»: Фоменко розповіла, як відбирають об'єкти

Програма "Велика реставрація" вже стартувала. У Києві почали реставрувати Національний художній музей, у Львівській області — Олеський замок.

Про це розповіла заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко в ефірі телеканалу "Дом".

 

За словами посадовця, об'єкти для реставрації відбирають згідно зі спеціальним порядком.

"Це мають бути об'єкти зі статусом національного значення. Об'єкти, які можуть стати туристичними атракціями, в яких є вже інфраструктура або є плани, як розвивати інфраструктуру навколо. Дуже важливим елементом є наявність стратегії "пожвавлення" об'єктів після того, як буде завершено реставрацію. Бо сама собою реставрація — це не панацея", — зазначила вона.

Фоменко зауважила, що процес реставрації займає 3-5 років і складається з декількох етапів: підготовка документації, проєктна робота та власне реставрація.

"Дуже важливо, що хороша реставрація — це не нове будівництво. Це абсолютно інші види робіт, і люди, які здійснюють реставраційні роботи, мають особливу кваліфікацію. Реставратор працює над тим, щоб зберегти автентику. Будь-яка заміна матеріалів, фасадів, кольору фасаду неприпустимі в реставрації", — наголосила заступник міністра.


Нагадуємо, що Міністерство культури та інформаційної політики 3 березня почало приймати заявки на участь у відборі проєктів за програмою "Велика реставрація".

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявляв, що в межах програми упродовж трьох років планується відреставрувати та добудувати близько 150 культурних пам'яток в усіх регіонах України.

На "Велику реставрацію" цього року закладено 2 млрд грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.