У Чехії вийшла книга про історію України із архівів КҐБ

Працю історика Володимира В’ятровича «Історія з грифом «Секретно». Українське ХХ століття», що базується на документах з архівів КҐБ, видали чеською мовою.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 

Книга чеською мовою вийшла друком у грудні 2020 року у видавництві "Academia" під назвою "Ukrajinské 20. století: Utajované dějiny". Переклад здійснений Рітою Кіндлеровою за спряння Українського інституту книги.  Книгу можна придбати у чеських книжкових крамницях. 

19 березня відбудеться онлайн обговорення книги за участі автора Володимира В'ятровича (Київ), професора Карлового університету Станіслава Туміса (Прага), модерує Радко Мокрик (Прага). 

У книзі висвітлено події української історії між 1918 та 1991 роком за допомогою 66 історій окремих людей.

"Описуючи цей один із найдраматичніших, напевно, в історії України періодів, я намагався його подати не просто як історію, як певний суцільний процес, але і як історії історії якихось певних людей, історії окремих подій, які відбувалися в Україні протягом цього часу. Відповідно, моя історія України ХХ століття складається із 66 епізодів", — говорить Володимир В'ятрович.

"Історія з грифом "Секретно". Українське ХХ століття" в Україні сьогодні виходить у харківському видавництві "КСД" і стала бестселлером (загалом українці купили біля 70 тисяч примірників). За книгу автор отримав премію імені Василя Стуса, а тижневик "Коментарі" назвав працю бестселером листопада 2011 року.

У 2012 році "Історія з грифом "Секретно"" увійшла до десятки найпопулярніших книжок у мережі книгарень "Є". У 2013 році книга стала переможцем у категорії науково-популярні видання номінації "Минувшина" Всеукраїнського рейтингу "Книжка року", а також отримала відзнаку Національної спілки письменників, у 2014 році отримала персональну відзнаку президента Форуму видавців Олександри Коваль. 


Володимир В'ятрович — історик, кандидат історичних наук, дослідник історії українського визвольного руху. У 2008—2010 роках на посаді директора Архіву Служби безпеки України розсекретив раніше таємні архіви КҐБ та організував відкритий доступ до них. У 2010 —2011 роках працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету. У 2014 — 2019 роках голова Українського інституту національної пам'яті. Очолював вчену раду Центру досліджень визвольного руху — неурядової дослідницької установи (2008 — 2014). Керував науковим центром в Національному університеті "Києво–Могилянська академія" (2011 — 2015).  Член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Зараз народний депутат України.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.