При розкопках у Франції знайшли рідкісні свинцеві мініатюри

У Франції при проведенні розкопок в містечку Альба-ла-Ромен фахівці Національного інституту Inrap розкопали древній похоронний комплекс.

Як повідомляє НВ, в одному з поховань був виявлений набір вкрай рідкісних свинцевих мініатюр.

 
Фото: Denis Gliksman / Inrap

Всього було розкопано понад 20 могил. Кладовище було розташоване біля перехрестя мережі сільськогосподарських доріг і використовувалося з початку I століття до кінця II століття після Р.Х.

Три інгумаційних і 20 кремаційних поховань були облаштовані навколо круглої кам'яної конструкції діаметром близько 7 м. Найбагатша могила була кремаційним похованням. У ній було 20 предметів — керамічні посудини, численні бальзамарії, два бронзових дзеркала, залишки золотого кільця і дві свинцеві мініатюри.

Одна з мініатюр зображає пару сандалів, що звисають з гачка. Інша представляє собою чотири гачки, що прикріплені до напівкруглого кільця. У римському світі не було зафіксовано жодних схожих на ці мініатюри.

Оскільки поховання оточують круглу кам'яну структуру, археологи припускають, що це міг бути приватний родинний цвинтар, згрупований навколо похоронного пам'ятника. У ході розкопок 2005 року приблизно в 300 метрах на північ була розкопана римська вілла, тому некрополь можна пов'язати із її власниками.


Альба-ла-Ромен був галло-римським містом Альба Гельвіорум, столицею народу Хельві, в I столітті після Р.Х., але є археологічні свідчення поселення ще до цього. Під час попередніх розкопок були виявлені дороги, кузні і майстерні, які відносяться до 5 століття, а недавні розкопки дозволили знайти осередки багать, які відносяться до 8 століття.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.