Бібліотека Станіслава Вінценза повернулася в Україну

У Львівському історичному музеї відкрилася виставка книг з приватної бібліотеки письменника, філософа, перекладача, Станіслава Вінценза, якого називають «Гомером Гуцульщини».

Експозицію "Вінценз. Бібліотека" складають майже 1000 раритетних видань, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Вінценз повернеться не просто у Львів — він повернеться у центр міста, тому що на його бібліотеку зможуть подивитися люди прямо на площі Ринок, зайшовши в Італійський дворик у будинку Корнякта, піднявшись на другий поверх у прекрасний величний зал, з вікон якого видно серце міста Лева", - зазначив ініціатор виставки народний депутат Микола Княжицький.

Саме його коштом бібліотеку Станіслава Вінценза, в якій є унікальні видання Гомера, Данте, Шекспіра, Платона, вдалося придбати в Німеччині. Серед книг є багато примірників з автографами та посвятами сучасників та приятелів письменника — Єжи Ґедройця, Чеслава Мілоша, Юзефа Чапського, Ґустава Герлінґ-Ґрудзінського, багатьох французьких, німецьких, американських інтелектуалів.

"Визначні письменники підписували книги, даруючи їх Станіславу Вінцензу або його дружині Ірені. Це цілий світ, в якому жили ці люди. І ми вирішили, що допоки ми не маємо дослідницького центру, це має бути доступно, і після виставки передаємо бібліотеку Українському католицькому університету", - сказав Княжицький.

У нещодавно відреставрованій залі Львівського історичного музею поки розмістили лише частину бібліотеки, де вона буде представлена від 8 до 21 лютого. Організацією експозиції опікувалися художники Влодко Костирко та Павло Гудімов. На другому поверсі також презентували виставку світлин про життя Вінценза, звичаї і культуру гуцулів.


Станіслав Вінценз – прозаїк, публіцист, філософ, дослідник культури Гуцульщини. Він народився у 1888 році на Івано-Франківщині. Справою життя Вінценза став тритомник "На високій полонині", науковці порівнють видання з "Іліадою" та "Одісеєю" Гомера. Саме завдяки цій роботі у європейських країнах знають про Гуцульщину.

Вінценз першим в Україні встановив у 1936 році пам'ятник Іванові Франку. У 1939 році НКВД заарештував Вінценза, але невдовзі його звільнили з тюрми. У 1940 році письменник із родиною емігрував. Помер 28 січня 1971 року у Швейцарії. У 1991 році Вінценз та його дружина перепоховані у Кракові.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.