Українського посла обурила заява німецького президента про Другу світову та "Північний потік-2"

Україна рішуче виступає проти перекручування історії нацистської окупації, а також спроб виправдати добудову скандального газопроводу «Північний потік-2».

Про це в коментарі Укрінформу заявив посол України в ФРН Андрій Мельник, коментуючи інтерв'ю федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра газеті Rheinische Post.

 

У цьому інтерв'ю глава німецької держави висловлюється фактично за добудову газопроводу "Північний потік-2", назвавши "енергетичні відносини майже останнім мостиком між Росією та Європою, що лишився після суттєвого погіршення взаємин" між ФРН і РФ протягом останніх років.

При цьому як аргумент президент заявляє, що для німців важливим є "ще один зовсім інший вимір – погляд на дуже мінливу історію з Росією". Він нагадує, що 22 червня виповнюється 80-та річниця німецького нападу на Радянський Союз, що жертвами війни стали понад 20 мільйонів людей у колишньому СРСР. "Це не виправдовує хибну російську політику сьогодні, але ми не маємо права випускати з поля зору цей ширший контекст", - завершує свою думку президент Штайнмаєр.

"Згадані висловлювання федерального президента щодо історичної пам'яті викликали в Україні відверте здивування і справжній шок. Адже у такий спосіб по суті підхоплюється десятиліттями нав'язуваний російською пропагандою наратив про те, що буцімто Німеччина повинна нести свою історичну відповідальність і спокутувати свою вину за варварські злочини нацистської окупації лише перед Росією", - каже своєю чергою Мельник.

Він заявляє, що таке трактування, коли СРСР автоматично прирівнюється до Росії, є "абсолютно неприпустимим перекручуванням історії і прямим нехтуванням непомірними жертвами інших народів", насамперед українців, які входили до складу радянської держави, і під час брутального панування гітлерівської Німеччини зазнали неймовірних людських втрат та тотального знищення.

"Якби під час візиту до Києва пан Штайнмаєр свого часу відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні на дніпрових схилах, то він би дізнався про те, що саме український народ зазнав колосальних втрат під час нацистської навали і розв'язаної Третім Райхом війни на винищення та поневолення", - продовжує посол.

Він нагадав, що не менше 8 мільйонів мешканців України були замордовані айнзацгрупами СС та вермахтом, із них – понад 5 мільйонів мирних жителів; а з 6 мільйонів українців, які боролися проти нацистської Німеччини у лавах Червоної армії, більш ніж половина загинули героїчною смертю на полі бою або ж як безправні раби були закатовані голодом і холодом у таборах військовополонених.

Мельник висловлює жаль, що як засвідчили нещодавні дебати у Бундестагу, депутати німецького парламенту і досі не готові визнати величезну ціну, яку заплатила саме українська нація, коли лютував німецький терор, а також наш внесок у перемогу над націонал-соціалізмом.

Очільник дипломатичної місії сподівається, що вже найближчим часом найвищий законодавчий орган ФРН все ж таки ухвалить рішення про спорудження у Берліні окремого меморіалу мільйонам українських жертв нацизму, який стане важливим кроком на шляху відновлення загубленої історичної справедливості та справжнього повоєнного примирення.

У цьому сенсі українська сторона офіційно ініціює проведення урочистого засідання Бундестагу з нагоди 80-річчя нападу Німеччини на СРСР, присвяченого вшануванню саме цих забутих жертв розв'язаної Гітлером кривавої війни, - поінформував Мельник. Адже 22 червня 1941 року не Москва, а саме українські міста зазнали масованих ударів люфтваффе: цілями бомбових ударів стали Київ, Житомир, Одеса, Севастополь, інші цивільні об'єкти.

"Саме ось цей "ширший контекст" і варто було б мати на увазі, перш ніж цинічно використовувати настільки чутливі історичні аргументи заради відбілювання "Північного потоку-2", який вже в наші дні несе у собі пряму загрозу нової гарячої фази російської агресії, що не припиняється ні вдень, ні вночі вже сьомий рік поспіль і несе невимовний біль і страждання на українську землю", - заявив посол.

Насамкінець він порекомендував федеральному президентові Штайнмаєру прочитати книгу професора Тімоті Снайдера "Криваві землі", аби осягнути, що саме захоплення України та повне фізичне знищення і поневолення її жителів перебувало у самому епіцентрі загарбницьких планів Третього Райху задля розширення життєвого простору німецької держави на Сході Європи.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.