У Львові невідомі облили фарбою пам’ятник Степану Бандері

У ніч на 5 лютого невідомі облили червоною фарбою пам’ятник лідеру ОУН Степану Бандері у Львові

Про це повідомляє НВ. 

У поліції повідомили, що вживають усіх заходів для встановлення зловмисників і обставин інциденту.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

За даними Zaxid.net, зловмисники кинули в пам'ятник дві пляшки з червоною фарбою. Постамент пошкодили з двох сторін.

 

На інцидент відреагували влада міста і області.

Мер Львова Андрій Садовий заявив, що в найближчі години пам'ятник очистять від фарби.

"Не знаю хто і з якою метою це зробив, але сподіваюся, що вандалів знайдуть і навчать, як правильно використовувати фарбу. Заяву в поліцію вже направили. Всім, кому так заважає Бандера, треба зрозуміти, що славу і місце в історії України неможливо замалювати фарбою", — зазначив він.

Голова Львівської ОДА Максим Козицький також засудив дії зловмисників.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.