У Черкасах будуть вулиці Бандери, Стуса і Мазепи

Депутати Черкаської міської ради на засіданні 25 лютого проголосували за перейменування восьми вулиць та провулків міста

Як повідомляє Суспільне, "за" проголосували 26 депутатів.

За словами директора департаменту архітектури та містобудування Артура Савіна, проєкт рішення було підготовлено відповідно до рекомендацій топонімічної комісії.

У проекті рішенні йдеться про те, що таке перейменування актуальне у зв'язку з поверненням історичних назв вулиць та провулків міста та історичних подій, що відбулися в України на засіданнях комісії з питань найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів, інших споруд, розташованих на території міста та встановлення пам'ятних знаків, меморіальних дошок у місті Черкаси ради (протоколи засідання топонімічної комісії від 15 грудня 2016 року, від 17 лютого 2017 року та від 04 квітня 2017 року) були підготовлені пропозиції щодо перейменування вулиць та провулків у місті Черкаси.

вулиця Волкова вулиця Івана Мазепи
вулиця Крилова вулиця Василя Стуса
вулиця Можайського вулиця Степана Бандери
вулиця Титова вулиця Титарна
вулиця Стасова вулиця Митрополита Липківського
вулиця Пацаєва вулиця Петра Дорошенка
вулиця Добровольського вулиця Сінна
провулок Невського провулок Хмільник
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.