In memoriam. У Києві померла членкиня СУМ Віра Гайдамаха (Лавриненко)

20 лютого на 74 році життя обірвалося земне буття довголітньої провідної членкині Спілки Української Молоді подруги Віри Гайдамахи (у дівоцтві Лавриненко).

Про це повідомляє СУМ.

 

"У ці скорботні хвилини розділяємо біль і смуток непоправної втрати з її чоловіком – другом Андрієм Гайдамахою, іншим рідними та близькими подруги Віри, з усіма тими, для кого Вона була вчителем, наставником, другом, порадником, зразком для наслідування", - зазначили СУМівці.

Віра Гайдамаха народилася 20 травня 1947 року в таборі переміщених осіб у Німеччині. Її батьки були насильно вивезені з України на примусові роботи до нацистської Німеччини, де вони познайомилися, а згодом переїхали жити до Бельгії.

Саме там пані Віра вперше стала членом осередку Спілки Української Молоді у м.Звартенберг, а також почала освоювати українознавчі предмети в українських суботніх школах і на молодіжних таборах та на курсі Українського Вільного Університету в Мюнхені.

Згодом пані Віра продовжила працю в осередках СУМ у Мюнхені та в Києві, куди переїхала зі своїм чоловіком, також СУМівцем Андрієм Гайдамахою в 1993 році.

З того часу Віра Гайдамаха постійно проживала в Україні, де активно розвивала українську позицію, давала імпульс роботі СУМ як на Батьківщині, так і за кордоном.

"Відтак, Віру Лавриненко (Гайдамаху) можна, без перебільшення, вважати Хресною матір'ю відновленої СУМ в Україні, промотором її дальшої діяльності", - зазначили в СУМ.

За свою працю подруга Віра була відзначена IV (найвищим) ступенем Суспільника (1988) та Виховника СУМ (1992), медаллю св.Володимира Великого від Світового Конгресу Українців. Мала звання "Почесний член Спілки Української Молоді в Україні".

Її життєвим кредо було "Без надії таки сподіватись", за прикладом великої Лесі Українки.

Віра Лавриненко останні роки хворіла на важку недугу, яка й обірвала її земне життя.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.