В Іспанії робітники під час ремонту бару виявили турецькі лазні

У іспанському місті Севілья під час проведення ремонту в одному з барів були виявлені залишки турецьких лазень XII століття. Робітники натрапили на давню споруду, коли зняли шар штукатурки зі склепінчастої стелі.

Власники закладу запросили археолога, який підтвердив унікальність знахідки, повідомляє The Guardian.

 

Бар під назвою "Пивоварня Хіральда", розташований біля Севільського кафедрального собору, відчинив свої двері ще в 1923 році. Господарі "Хіральди" вирішили зробити ремонт під час локдауну через пандемію коронавірусу влітку 2020-го.

Залишки лазень добре збереглися. На білому вапняному тлі вигравірувані геометричні візерунки, а у стелі виконані отвори у формі восьмикутних зірок. Лазні являють собою вишуканий зразок архітектури XII століття, коли династія Альмохадів правила більшою частиною території, яка зараз входить до складу Іспанії та Португалії.

За словами археолога Альваро Хіменеса, у знайдених у "Хіральді" лазнях збереглося більше елементів орнаменту, ніж у всіх виявлених раніше лазнях на Піренейському півострові.

"Досі це був досить відомий бар, але тепер люди зможуть зайти і випити пива або келих вина в закладі, який також є турецькою лазнею XII століття", — заявив один із власників "Хіральди" Антоніо Кастро. Бар знову відчинить свої двері для відвідувачів у березні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.