АНОНС: лекція «Таємне висвячення: як відновлювали Київську православну митрополію 400 років тому»

Чому висвячення єрусалимським патріархом Феофаном Йова Борецького на київського митрополита в жовтні 1620 року відбулося пізно ввечері і без зайвих свідків? Чому за спинами церковних ієрархів зблискувала козацька шабля?

 
Висвячення єрусалимським патріархом Феофаном Йова Борецького на київського митрополита в жовтні 1620 року є хрестоматійною подією, відомою багатьом ще зі шкільної лави. Її зазвичай трактують як ключовий епізод боротьби православного духовенства та запорозького козацтва з ополяченням та окатоличенням.

На лекції зосередимося на незвичних обставинах цього висвячення, чому воно відбулося пізно ввечері і без зайвих свідків? Чому за спинами церковних ієрархів зблискувала козацька шабля? Як участь у висвяченні позначилася на репутації козаків і чому ця подія спричинила масштабні зміни в українській історії?

Тематично й сюжетно лекція пов'язана з виставкою "Таємне висвячення: як відновлювали Київську православну митрополію 400 років тому", що є спільним проектом музею з Національним заповідником "Києво-Печерська лавра" та Національною бібліотекою України ім. В. І. Вернадського. Тож під час заходу можна буде оглянути артефакти, що належали героям, згаданим на лекції.

Лекцію проведе співкуратор виставки ЯРОСЛАВ ЗАТИЛЮК, кандидат історичних наук, науковий співробітник музею та Інституту історії України Національної академії наук України, старший викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Початок лекції у суботу, 20 лютого о 15:00.
Адреса: вул. Володимирська, 2.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.