На відновлення шпиля Нотр-Даму піде до тисячі вікових дубів

Згідно з обіцянками президента Франції Еммануеля Макрона, 850-річний собор, в тому числі його 96-метровий шпиль, буде повністю відреставрований до 2024 року

Про це повідомляє  НВ з посиланням на The Guardian.

 

Шпиль — один з найскладніших для відновлення елементів архітектурної пам'ятки. Відразу після пожежі Макрон повідомив, що той буде замінений сучасним аналогом. Однак в липні 2020 року президент зазначив, що шпиль все-таки буде реставровано в точній відповідності з його "попередником" 1859 року.

Дерева, які підуть на відновлення шпиля, мають бути від 50 до 90 сантиметрів в діаметрі і від 8 до 14 метрів у висоту. Їх необхідно зрубати до кінця березня, поки сік не піднявся вгору деревом, інакше деревина буде занадто вологою. Перед тим, як нарізати їх на балки, стовбурам дадуть просохнути — на це піде до 18 місяців, зазначили в британському виданні.

"Йдеться про давню лісову спадщину — не про 20-річні дерева, а про дуже старі, включаючи насадження, з яких королі минулих днів наказували будувати кораблі, щоб забезпечити велич французького флоту. Водночас, залишаючи інші дерева рости впродовж ще тривалого часу, ми також висаджуємо нові, щоб майбутні покоління могли створювати з них власні неперевершені роботи", — сказала в коментарі Le Parisien заступниця директора Національного управління лісів Домініка де Вільбон.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.