Киву запросили до Львова, щоб більше дізнався про Бандеру

Голова Львівської ОДА Максим Козицький запросив народного депутата від ОПЗЖ Іллю Киву до Львова, дізнавшись, що нардеп хоче допомогти вандалам, які облили фарбою пам’ятник Степану Бандері.

Про це очільник Львівщини написав у Фейсбуці.

 

"Депутат від ОПЗЖ Ілля Кива шукає контакти осіб, які облили фарбою пам'ятник Cтепану Бандері у Львові. Хоче їм юридично допомогти та називає їх героями. Я маю іншу пропозицію до нардепа – особисто приїхати до Львова, щоб трохи більше дізнатися про постать провідника ОУН.

Обіцяємо теплий та гарячий прийом! Проявіть справжню мужність не лише на телебаченні та у своїх відосиках, пане Киво!", - написав Козицький.

Нагадуємо, що вночі 5 лютого невідомі облили червоною фарбою пам'ятник Степану Бандері у Львові. Напередодні зловмисників затримала поліція, вони виявилися уродженцями Хмельниччини, студентами одного зі львівських навчальних закладів, віком 19 та 24 роки. Ймовірно, вони провели акт вандалізму на замовлення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.