Окружний адмінсуд Києва скасував перейменування Московського проспекту на честь Бандери

Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київської міської ради про перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери та вулиці Суворова на вулицю Михайла Омеляновича-Павленка.

Про це свідчить інформація у Єдиному реєстрі судових рішень.

 

Суд ухвалив таке рішення 28 січня, частково задовільнивши позов громадської спілки "Громадський контроль і порядок". Позивач просив визнати протиправним дане рішення і дії Київської міськради, а також скасувати його.

Суд визнав протиправним і скасував це рішення. Разом з тим ОАСК відмовив позивачу у визнанні протиправними дій Київської міськради при прийнятті цього рішення.

Також суд стягнув на користь громадського союзу "Громадський контроль і порядок" 689 гривень судового збору. Згідно з рішенням, Київміськрада може подати апеляцію.


Відзначимо, що це вже друге рішення ОАСК з цього питання. Перше було у 2019 році і було відмінене апеляційним судом. Тепер апеляцію можна оскаржити тільки у Верховному суді.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.