Генпрокуратура Білорусі готує визнання національного прапора екстремістським

У Білорусі хочуть визнати біло-червоно-білий прапор екстремістською символікою, задля чого Генпрокуратура країни вже готує відповідні документи

Як передає Укрінформ, про це повідомила телеканалу "Білорусь 1" офіційний представник відомства Анжеліка Курчак.

"З урахуванням раніше проведеної Генеральною прокуратурою роботи щодо вдосконалення законодавства про протидію екстремізму, ми готуємо пакет документів про визнання екстремістськими біло-червоно-білого прапора та іншої символіки", - заявила вона.

Також стало відомо, що в Генпрокуратуру звернулися "небайдужі" білоруси із заявою, щоб ті заборонили БЧБ-символіку і зарахували її до екстремістської. Щоб це сталося, вони просять відомство звернутися до суду.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.