Архів національної пам'яті долучився до Платформи європейської пам'яті та сумління

Архів став кандидатом у члени Платформи – цей крок передує повноправному членству у престижній міжнародній організації.

Про це "Історичній правді" повідомили у прес-службі Архіву.

 

25 січня 2020 року відбулася щорічна зустріч Платформи європейської пам'яті та сумління (Platform of European Memory and Conscience). У зв'язку з пандемією коронавірусу подія проходила у форматі онлайн.

Участь у зустрічі взяли представники понад 60 державних та приватних інституцій з 20 країни Європи. Їх діяльність сконцентрована на збереженні, вивченні та поширенні інформації про тоталітарні режими, що діяли на європейській території у ХХ столітті – зокрема, нацистський та комуністичний.

Під час події керівництво Платформи європейської пам'яті та сумління представило звіт за 2019 рік. Також були заслухані виступи установ, які прагнуть стати новими учасниками Платформи. Одним із кандидатів у члени Платформи став Архів національної пам'яті (повна назва – Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті).

"У 2014 році на прикладі України світ побачив як старанно Росія хоче зробити реванш Радянського союзу, – зазначив під час виступу директор Архіву Ігор Кулик. –  А все через те, що мільйони українців на Майдані вкотре виступили проти диктатури, російського впливу і обрали європейські цінності, а не радянські.

Весь цей час ми живемо під тиском посиленої інформаційної пропаганди щодо сучасного життя України та її історії. Переконані, Архів національної пам'яті може стати потужною відповіддю дезінформації, адже працюватиме виключно із документами та на основі документів.

У цьому непростому, але дуже важливому шляху, ми вважаємо, що маємо об'єднатися із міжнародними партнерами та колегами з Європи".

По завершенню обговорень, учасники Платформи європейської пам'яті та сумління проголосували за надання Архіву національної пам'яті статусу кандидата на членство в організації.

Це дозволяє установі брати участь у всіх подіях та заходах Платформи, представити свою діяльність на міжнародному рівні та долучитися до європейської родини інституцій, які досліджують та засуджують діяльність комуністичного та нацистського тоталітарних режимів у ХХ столітті. 

Голосування щодо остаточного прийняття Архіву національної пам'яті у члени Платформи європейської пам'яті та сумління відбудеться за рік. 


Українські інституції, які вже є членами Платформи: Український інститут національної пам'яті, Національний музей Голодомору-геноциду, Центр досліджень визвольного руху, Фонд збереження історії Майдану, Меджліс кримськотатарського народу.


Платформа європейської пам'яті та сумління –
це некомерційна міжнародна неурядова організація, створена 14 жовтня 2011 року в Празі 20 членами-засновниками з 12 держав-членів ЄС. Платформа наразі об'єднує більше 60 державних та приватних установ і організацій з 20 країн 14 країн-членів ЄС (Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Німеччина, Нідерланди, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія, Болгарія, Франція), а також з України, Молдови, Ісландії, Албанії, Канади та США, які беруть участь у дослідженнях, документуванні, підвищенні обізнаності про тоталітарні режими, що спіткали Європу в ХХ столітті.

Створення Платформи європейської пам'яті та сумління було схвалено Європейським Парламентом та Радою Європейського Союзу.


Архів національної пам`яті (Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті) створений у червні 2019 року на виконання Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Головне завдання інституції – забезпечення вільного доступу до цієї інформації.

Архів має сконцентрувати в собі близько 4 млн документів за 1917-1991 роки від усіх силових органів, які ще досі зберігають документи Радянського союзу. Зокрема таких як Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, органи прокуратури та суди.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.