Спецпроект

До Дня пам’яті жертв Голокосту в Києві відкривають інсталяцію "Погляд у минуле"

Сьогодні, 27 січня, до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Києві відкриють інсталяцію "Погляд у минуле".

Як повідомляє КМДА, інсталяцію відкриють на проспекті Перемоги, 10, поблизу Міністерства освіти і науки.

 

"27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, вшановуючи шість мільйонів євреїв, які під час Другої світової війни віддали життя за свою національність. Ця кривава сторінка історії назавжди закарбувалась у нашій пам'яті.

І завдяки таким проєктам як "Погляд у минуле" наші сучасники ще раз наголошують, що зроблять усе можливе, аби трагедія Голокосту ніколи не повторилася", – заявила директорка Департаменту культури КМДА Діана Попова.

Зазначається, що інсталяція авторства художниці та архітекторки Анни Камишан пропонує зазирнути у минуле.

У два кам'яні валуни вмонтовані монокуляри з фотографіями німецького військового фотографа-пропагандиста Йоганнеса Геле, який восени 1941 року зробив серію кольорових знімків в окупованому Києві.

Ці кадри є важливими свідченнями жахливого злочину, які нацисти вчинили у Бабиному Яру. Заглянувши у вмуровані у валуни об'єктиви, можна побачити те, що фотограф зафіксував тут майже 80 років тому.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.