Спецпроект

Приватний проєкт меморіалізації Бабиного Яру є «троянським конем» Путіна – Зісельс

В Україні в останні роки загострилося протистояння між двома проєктами комплексної меморіалізації Бабиного Яру, і якщо український є державним, то російський – приватний, підкладений Путіним.

Таке переконання висловив на пресконференції відомий український інтелектуал, дисидент, колишній політв'язень, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми маємо справу не просто з двома різними проєктами, Ми маємо справу з двома різними концептуальними підходами. Український підхід – як похідна української культури і політики пам'яті, - який виробляється вже останніх 30 років. Це український погляд на історію, як свою, так і того, що було навколо України.

Другий підхід – російського проєкту, – який не звертає увагу на такі "дрібниці", як традиції різних народів, релігійні, народні, який іде дуже брутально до своєї мети, що тільки підтверджує мою думку, що це є троянський кінь, якого Путін підкладає в Україну, і ми потім будемо довго чухати потилиці, що робити з тим, якщо це дійсно відбудеться – будівництво, яке вони планують", - сказав Зісельс.

Він додав, що російський проєкт виходить з російської культури і російської політики пам'яті.

Про російський проєкт читайте: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

"Більше з політики, ніж з культури, - з так званого "побєдобєсія", яке Путін в останнє десятиріччя проголошує на всіх перехрестях, де він має можливість виступати – це роль Совєтського союзу в перемозі, роль совєтської армії, нібито більше ніхто не воював з нацизмом. І на цьому сьогодні центральна точка, від якої йде відлік політики сьогоднішнього російського керівництва", - зазначив експерт.

Читайте також: "Війни пам'яті": як Путін в Єрусалимі свій бенефіс провів і навіщо йому перенесення перемоги над Японією

Зісельс зауважив, що в умовах гібридної війни, в якій ми вже з 2014 року, Росія вкладає величезні кошти в інформаційний фронт, для того, щоб весь світ зрозумів, що Україна гідна тої долі, яку призначила Росія – що такого народу нема, така держава не існує, і Росія повинна керувати всіма постсовєтськими народами, зокрема Україною.

"Така політика пам'яті українцям не підходить", - підкреслив Зісельс.

Він нагадав, що 2020 рік відзначився загостренням конфлікту. Спочатку це було пов'язано з тим, що художнім керівником російського проєкту було призначено Іллю Хржановського. І велика частина культурної еліти України виступила проти.

"У квітні був лист, підписаний діячами культури, проти Хржановського і його керування в цьому проєкті. У травні з'явився дуже великий лист, за 750-ма підписами, на підтримку українського проєкту, проти російського. Влада не звернула на це жодної уваги.

Цей лист пішов до Президента, але відповідь була дуже формальна, від Офісу Президента України, вони просто відмахнулися від підписів 750-ох представників наукової і культурної еліти України. І потім, в липні, Володимир Зеленський підтримав російський проєкт, сказав, що це дуже добре", - зазначив Зісельс.

Водночас він нагадав, що ще коли було розроблено наратив російського проєкту, і він був представлений в 2017 році, українські історики і представники громадянського суспільства його розкритикували, бо він не відповідає українському погляду на Другу світову війну, на Голокост і на Бабин Яр.

Зісельс підкреслив, що і нині громадянське суспільство, зокрема наукове середовище, не зможе з цим примиритися, бо це означає капітуляцію.

"Йде капітуляція. Не на фронті, де вдалося зупинити наступ російських військ і колаборантів, які підтримують російські війська, а в інформаційній частині, культурній, культурі пам'яті.

Якщо ми віддамо цей проєкт російській команді, то ми отримаємо об'єкт, який виходить з російської культури і політики пам'яті. І це для України дуже погано", - наголосив громадський діяч.

Зісельс нагадав, що протистояння почалося саме тоді, коли з'явилися певні "червоні точки", які не можна обійти – перша стосувалася суто єврейського питання, бо ділянку, на оренду якої мав право Фонд Бабиного Яру, який заснував сумно відомий Вадим Рабінович, російський проєкт намагається використати для будівництва свого меморіалу і музею.

"Але проблема в тому, що ця ділянка майже повністю лежить на землі єврейського кладовища. І єврейська традиція категорично забороняє будівництво у межах навіть уже зруйнованих кладовищ.

Крім того, є українське законодавство, яке однозначно говорить, що є народи, які постраждали у Другій світовій війні, і культурна спадщина цих народів підлягає збереженню, охороні і не може бути використана ані в приватизації, ані для будівництва будь-яких об'єктів.

Друга, що в мене є великі підозри, що за цим проєктом стоїть Путін, тобто російська влада. Як Путін в часи війни, коли він анексує, грабує українські території, дозволяє близьким до нього мільярдерам вкласти, як вони тоді, в 2016 році, оголосили, 100 млн доларів в країну, з якою він воює? Значить, в нього є якась підступна мета", - сказав Зісельс.

Він розповів, що сказав про це ще у 2016 році "колишньому громадянину України, сумно відомому Павлу Фуксу, який у Києві від імені російських мільярдерів Михайла Фрідмана і Германа Хана почав говорити про те, що у них є ідея створити музей, меморіал глобального значення".


Нагадуємо, що у грудні 2020 р. ініціатори російського проєкту меморіального комплексу "Бабин Яр" розпочали розкопки на Кирилівському православному кладовищі та наткнулись там на залишки старих поховань.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.