Спецпроект

Платформа європейської пам'яті та сумління нагадала про річницю Ванзейської конференції. ЗАЯВА

Цього дня, 79 років тому у передмісті Берліна Ванзеє відбулась конференція, скликана керівником Головного управління імперської безпеки Німеччини Рейнгардом Гейдріхом, з метою координації "остаточного вмрішення єврейського питання"

 

Цього дня, 79 років тому у передмісті Берліна Ванзеє відбулась конференція, скликана керівником Головного управління імперської безпеки Німеччини Рейнгардом Гейдріхом.

Конференція мала на меті координацію "Остаточного вирішення єврейського питання".

На конференції було ухвалено протокол, який формалізував масові погроми та страти на окупованих нацистами територіях та на Східному фронті впродовж кількох років.

На нараді були присутні представники міністерств закордонних та внутрішніх справ, юстиції, а також СС. Вони будуть залучені до промислового винищення 6 мільйонів євреїв, а також мільйонів інших меншин, таких як роми, та узагалі усіх "етнічно небажаних".

Один примірник Протоколу пережив війну. Його знайшов німецький адвокат Роберт Кемпнер у березні 1947 року серед матеріалів, вилучених у Міністерстві закордонних справ Німеччини. Він був використаний як доказ у Нюрнберзьких процесах. Ванзейська вілла, де відбувалась конференція, зараз є меморіалом Голокосту.

Протокол містить холодний бюрократичний та евфемічний вираз "евакуація євреїв на схід".

Ніколи не забувайте.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.