В Росії встановлять дві силіконові статуї Берії

Росатом встановить в атомному павільйоні московського ВДНГ фігури Лаврентія Берії, а також Цар-бомбу, напильник та мухобійку

Про це повідомляє сайт Відкриті Медіа.

 

На думку представника Росатома, завдяки керівництву "Атомним проєктом СРСР" наркомом внутрішніх справ СРСР Берією, "вдалось у короткі строки порушити монополію Америки на ядерну зброю".

При цьому, у прес-службі Росатома посилаються на слова "Якби не Берія, то атомної бомби у нас би не було", які нібито сказав академік Ігор Курчатов. Насправді ці слова були приписані академіку сином Берії у книзі "Мій батько – Лаврентій Берія".

У кожного манекена Берії будуть вандалостійкий тулуб, силіконова голова, імплантоване натуральне волосся та акрилові очі.

Окрім Берії, в експозиції встановлять фігури генералів НКВС Аврамія Завенягіна та Павла Судоплатова, а також кількох академіків. Серед реквізитів – "Цар-бомба", напильник, мухобійка та інші предмети.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.