Спортсмени РФ на міжнародних змаганнях замінять заборонений гімн на пісню часів Другої світової

Російські спортсмени через заборону на міжнародних змаганнях використовувати їхній національний гімн планують вмикати радянську пісню часів Другої світової війни “Катюша”.

Про це повідомляє "Еспресо" з посиланням на росЗМІ.

 

Відповідне рішення ухвалили на засіданні комісії атлетів Олімпійського комітету Росії (ОКР).

За словами олімпійської чемпіонки з фехтування на шаблях Софії Великої, "Катюша" може замінити на чемпіонатах світу і Олімпіадах гімн Росії, який заборонено використовувати через відсторонення російської збірної від міжнародних змагань на два роки.

"Що стосується музичного супроводу, шляхом більшості голосів ми зупинилися на "Катюші ". Її люблять діти. Ми запропонували її виконкому ОКР на розгляд. Були й сучасні варіанти, але, повторюся, вирішили зупинитися на "Катюші", – сказала Велика, яка очолює комісію атлетів.


Нагадуємо, що 9 грудня 2019 року Всесвітня антидопінгова агенція відсторонила Росію від усіх міжнародних змагань на чотири роки. Проте, російські спортсмени, провина у вживанні допінгу яких не була доведена, зможуть брати участь в стартах в нейтральному статусі, після проходження спеціальної процедури допуску.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.