Суд Південної Кореї зобовʼязав Японію виплатити компенсації колишнім «жінкам розради»

У Південній Кореї суд зобовʼязав уряд Японії виплатити по 100 мільйонів вон (близько $91 тис.) 12 колишнім «жінкам розради», які в роки Другої світової війни були силоміць відправлені в військові борделі японської армії.

Про це пише BBC.

"Жінки розради"

12 із 16 нині ще живих кореянок, які пройшли через "станції розради", подали позов ще в 2016 році. До рішення суду дожили тільки 6 жінок.

Проблема минулого досі гостро стоїть в Південній Кореї і залишається каменем спотикання у відносинах з Японією.

З 1932 по 1945 рік військове командування Японської імперії створювало на окупованих територіях військові борделі ("станції розради"), в які насильно заганяли жінок з місцевого населення. Через такі "станції" пройшло за різними оцінками від 200 до 400 тисяч жінок з Кореї, Китаю, Тайваню, Філіппін та Індонезії. Багато з них померли через жорстокість і хтивість японських солдат.

Південна Корея вважає, що "Японія свідомо скоювала злочини проти людяності". У 2015 році країни уклали угоду, в рамках якої Японія принесла жертвам "станцій" вибачення і взяла на себе зобовʼязання створити фонд допомоги, але південнокорейські активісти і жертви Японської імперії виступили із різкою критикою. Вже у 2017 році новий президент Південної Кореї зажадав від Японії переглянути документ.

Премʼєр-міністр Японії Йосіхіде Суга назвав рішення суду неприйнятним. Він заявив, що країна закрила питання з Південною Кореєю про компенсації за злочини під час окупації ще в 1965 році, коли виплатила $500 мільйонів.

У японському уряді додали, що не будуть оскаржувати рішення, оскільки не визнають його легітимність, а МЗС Японії висловило протест послу Південної Кореї.

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».