Мерія Лієра вибачиться за суд над «останньою відьмою Бельгії»

Мерія бельгійського міста Лієр встановила пам’ятний знак на місці публічної страти "останньої відьми Бельгії", яку спалили 430 років тому.

Про це пише видання "The Brussels Times".

 

"Відвідувачі міста, яке є відомим орнаментним годинником, що складений з квітів, побачили пам'ятний камінь на центральній площі міста на знак згадки про спалення на вогнищі "останньої відьми Лієра" 20 січня 1590 року", - йдеться у публікації.

Зазначається, що муніципалітет Лієра невдовзі виступить з офіційним вибаченням за звинувачення у чаклунстві, яке наприкінці XVI століття призвело до публічної страти Каталін Ван ден Булке.

Як повідомляється, ця жінка, яка мешкала у невеликому місті Ніжлен, після звинувачення у чаклунстві намагалася сховатися у Лієрі, що лише за 10 кілометрів. У той час така подорож могла бути прирівняна до імміграції.

Проте у Лієрі суд інквізиції висунув їй звинувачення у чаклунстві на підставі чуток у її рідному місті, а також тому що її мати незадовго до цього спалили за чаклунство. Два "свідки" під час суду заявили, що жінка не могла прочитати християнські молитви, була причетна до раптової хвороби коня та до пожежі, що зруйнувала один із місцевих будинків.

Каталін визнали винною після "зізнання" під тортурами та засудили до спалення на вогнищі. Утім, суд виявив "милість" і дозволив задушити жінку перед спаленням.

Ідея встановлення меморіального знаку та вибачення за неправий суд належить містянам Лієра, які у листопаді минулого року організували інформаційну кампанію у соціальних мережах.


Нагадуємо, що наприкінці грудня 2020 р. у Німеччині через 400 років церква вибачилася за спалення "відьом".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.