Біля могили агента НКВД Миколи Кузнєцова у Львові виявили підкоп

Ймовірно, йдеться про спробу викрадення останків одного з найвідоміших радянських агентів.

Невідомі зробили підкоп могили радянського агента НКВД Миколи Кузнєцова на Пагорбі слави у Львові. Це виявив ввечері 31 грудня перехожий, на місці працювала поліція, а також представники різних силових відомств, повідомляє Захід.net.

 

Підкоп виявили у клумбі позаду пам'ятника на могилі Кузнєцова, яма зверху була прикрита дошкою. Мета підкопу наразі незрозуміла, але, ймовірно, йде мова про спробу викрасти останки радянського агента або ж про підготовку до підриву могили.

На місце виїжджали поліцейські, але надати детальнішу інформацію пообіцяли 2 січня. Станом на ранок 1 січня підкоп засипаний, слідів втручання майже не помітно.


Нагадуємо, Микола Кузнецов – радянський диверсант-розвідник, агент НКВД, який загинув 8 березня 1944 року у селі Боратин Бродівського району. Посмертно йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Ексгумацію останків спецагента НКВД провели в 1959 році. У 1960 році їх перепоховали на Пагорбі слави у Львові.

Родичі Кузнєцова з Росії хочуть перепоховати агента НКВД у Єкатеринбургу. Але 7 лютого 2020 року виконавчий комітет Львівської міської ради не погодив передачу останків агента НКВС Миколи Кузнєцова його родичам у Росію.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.