АНОНС: виставка «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу»

11 грудня 2020 року о 16.00 в Національному музеї історії України відбудеться відкриття виставки «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу»

 

Зображення тварин у давнину були притаманні багатьом народам, однак мистецтво звіриного стилю асоціюється саме зі скіфами – грізними кочовиками, що тримали у страху населення Північного Причорномор'я протягом чотирьох століть (VІІ–ІІІ ст. до. н. е.).

Скіфський звіриний стиль – це зображення в оригінальній художній манері певних тварин чи фантастичних істот або окремих частин їхнього тіла (голови, вух, лап, ніг, копит тощо). Були розповсюджені також сцени шматування та боротьби тварин.

Еволюція стилю прямувала від достатньо чітких, але реальних образів до їхньої орнаментальної схематизації, основні ж мотиви мало змінювалися з часом. Поза сумнівом звʼязок цього мистецтва з воїнською ідеологією та побутом.

Образи звіриного стилю, ймовірно, мали міфологічну основу. Археолог Дмитро Раєвський недарма називав їх своєрідним "зооморфним кодом", універсальною знаковою системою. Їх "розшифровка", або ж "переклад", має величезне значення для реконструкції скіфських вірувань та ритуалів.

Однак те, що було очевидним для скіфів, переважно залишається загадкою для сучасних учених.

Виставку "Скіфський звіриний стиль: труднощі "перекладу" можна вважати ще однією, візуальною, спробою прочитання цього загадкового "зооморфного коду".

На ній представлено близько 150 цікавих експонатів із колекції Національного музею історії України та його філії – Музею історичних коштовностей України, а також документи з наукового архіву Інституту археології НАНУ.

Виставку приурочено до 100-річчя від дня народження Варвари Іллінської, видатної дослідниці скіфських старожитностей, зокрема матеріалів із Національного музею історії України. Багато уваги вона приділяла й вивченню скіфського звіриного стилю.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.