АНОНС: онлайн-лекція "Бідні і вагітні у Львові кінця 19 століття"

У центрі цієї лекції — жінки-робітниці, зокрема їхня найчисельніша і найбідніша група — домашні служниці, сезонні зарібниці, перекупки, торговки, повії

Центр міської історії запрошує на онлайн-лекцію Іванки Черчович "Бідні і вагітні у Львові кінця 19 століття: досвіди виживання".

У центрі цієї лекції - жінки-робітниці, зокрема їхня найчисельніша і найбідніша група – домашні служниці, сезонні зарібниці, перекупки, торговки, повії.

Зазирнути у їхнє особисте життя дозволяють кримінальні справи, фігурантками яких були ці жінки – це чи не єдині доступні нині джерела, де звучать голоси самих жінок.

Довідатися дещо про цю категорію містянок можна почасти з приватного листування господарів домів, в яких вони працювали, з тогочасної преси та публіцистики.

То що ж ми знаємо про цю групу жінок у сенсі їхніх гендерно-обумовлених досвідів і стратегій виживання у не дуже гостинному до них міському просторі? Хто були ці жінки, чим (не)особливі були їхні історії?

Чим було для цих недавніх селянок тогочасне місто? Що можемо довідатися із судових справ не лише про гендерно-забарвлені злочини, а й про середовища, в яких їх вчиняли, дискутували, карали і виправдовували.

Подія буде проходити онлайн на платформі zoom. Щоб долучитись до обговорення необхідно зареєструватись.

Також буде доступна онлайн трансляція на Youtube.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.