Зеленський присвоїв почесні найменування підрозділам української армії

Військові підрозділи названі на честь князя Ярослава Мудрого, гетьмана Данила Апостола, кошового отамана Петра Калнишевського та Ігоря Сікорського

Відповідні укази опубліковано на сайті глави держави.

Зеленський своїм указом  присвоїв 169 навчальному центру Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування "імені князя Ярослава Мудрого".

Також 44 окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України Зеленський присвоїв почесне найменування "імені гетьмана Данила Апостола", а 18 окремій бригаді армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України - почесне найменування "імені Ігоря Сікорського".

Також Зеленський присвоїв 27 реактивній артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування "імені кошового отамана Петра Калнишевського".

1 радіотехнічна бригада Повітряних Сил Збройних Сил України отримала почесне найменування "Галицько-Волинська".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.