У Йорданії під час комунальних робіт виявили давньоримські лазні

У столиці Йорданії під час комунальних робіт випадково знайшли залишки давньоримських лазень — вони були розташовані в метрі під асфальтом. Знахідка поставила перед владою дилему — зберегти археологічну місцину або забезпечити місто Амман сучасною системою захисту від паводків.

Про це повідомляє Reuters.

 

Урядовий комітет роздумує над питанням, продовжувати комунальні роботи з будівництва підземного каналу для позбавлення міста від надлишку ґрунтових вод чи розширити дослідження давніх лазень.

Залишки печей є ознакою складної системи опалення, яку раніше не знаходили в залишках давнього міста Філадельфія, на яких побудований сучасний Амман.

"Ми знайдемо баланс у потребах міста — щоб захистити його від затоплення та вберегти старожитності під вулицями. Амман був одним із найбільших римських міст і мав одну з найбільших лазень… Де б ти не копав у Аммані, знайдеш античність", — заявив голова Міністерства старожитностей Йорданії Язід Елаян.

Допоки уряд не прийняв рішення, що робити зі знахідками, будівництво підземного каналу припинили.

Амман — давнє місто, в якому досі можна побачити багато слідів римської цивілізації, від амфітеатру на шість тисяч глядачів до монументального фонтану Німфей та храму Геракла на одному з найвищих пагорбів йорданської столиці.

Погіршення інфрастуктури та безсистемне містобудування отруюють велике місто, в якому над п'ятьма шарами давніх цивілізацій — аммонітської, моавітської, римської, грецької та ісламської — мешкають близько чотирьох мільйонів людей.

Міські чиновники вже висловили побоювання, що затримки в будівництві дренажної системи можуть призвести до затоплення центральної частини Амману цієї зими.

Місто переживає швидке розростання протягом останніх десятиліть — в основному завдяки хвилям біженців внаслідок арабо-ізраїльського конфлікту та регіонального неспокою, що перетворив заспане містечко в один з найбільших близькосхідних мегаполісів.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.