У Помпеях знайшли античний кіоск із вуличною їжею

Археологи віднайшли у Помпеях руїни античного магазину, який продавав готову їжу та напої.

Про це пише Reuters.

 

"Сліди їжі віком майже 2 тисячі років були знайдені у деяких глибоких глиняних посудинах, які містили гарячі страви, що опускалися продавцем на прилавок із круглими отворами.

Передня частина прилавку була прикрашена яскравими кольоровими фресками, деякі з яких зображували тварин, з яких були виготовлені страви, приміром, курей й двох качок, підвішених за лапи", - йдеться у матеріалі.

Зазначається, що знахідку було віднайдено у ще не відкритій для відвідувачів зоні археологічного парку Помпей.

"Археологи також знайшли прикрашений бронзовий келих, який називається патера, керамічний посуд, в якому готували печені й супи, а також винні фляги й амфори", - зауважує Reuters.

Хоча руїни подібних магазинів знаходили на території колишньої Римської імперії й раніше, вперше його виявили у майже повністю збереженому стані.


Нагадуємо, що у місті Помпеї, розташованому за 23 км від Неаполя, в 1 ст. до Р.Х. проживало близько 13 000 людей, коли виверження вулкану поховало його під попелом, камінням і пилом. Пам'ятка входить до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.