Українські євреї звернулися до громадянського суспільства

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства із закликами нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті та не допустити осквернення пам' яті жертв Бабиного Яру

Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України

 

Ми, українські євреї, як і багато євреїв різних країн, безумовно, підтримуємо ідею увічнення пам'яті десятків тисяч євреїв та людей, інших національностей та конфесій, вбитих нацистами у Бабиному Яру в роки Другої світової війни. Кращі представники нашого та інших народів боролися за це багато років. Але нам не однаково, хто і якою ціною втілить цю ідею в життя.

Вважаємо неможливим і неприпустимим будь-яке рішення, що передбачає будівництво на території кладовищ і місць масових поховань – це абсолютно суперечить єврейській та загальнолюдській традиції й моралі.

Тому ми підтримуємо український проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру, яка не передбачає жодного фундаментального будівництва на землі, де знаходилися православне, єврейське, караїмське та мусульманське кладовища, і де поховані останки десятків тисяч жертв нацистських катів. Саме тому нас обурили плани

ініціаторів створення російського проекту Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ) побудувати так звану тимчасову поминальну синагогу на території колишнього Кирилівського православного цвинтаря в урочищі Бабин Яр, одразу за пам'ятником "Менора".

Це вже не перша спроба керівництва російського проекту цинічна й неприйнятна для релігійних євреїв, як і для віруючих всіх конфесій, і взагалі, для нормальних, порядних людей, використовувати територію кладовищ і заповідника "Бабин Яр" для просування своїх провокаційних ідей і піар-акцій.

Нагадаємо сумнівну в естетичному плані арт-інсталяцію, присвячену річниці початку розстрілів у Бабиному Яру та встановлену у вересні поточного року, всупереч протестам громадськості, безпосередньо на землі зруйнованого Єврейського кладовища.

Саме на цьому місці ініціатори МЦГБЯ обіцяють побудувати величезний комплекс меморіалу-музею в порушення всіх можливих заборон і обмежень єврейської релігії, а також українського законодавства і міжнародних зобов'язань України.

Єврейська релігійна традиція однозначно забороняє будь-яке будівництво на місцях кладовищ і масових поховань. Спроба побудувати синагогу на землі Православного кладовища є образою єврейських духовних і моральних цінностей, а також відвертою провокацією проти православних віруючих, проти всіх, чиї рідні та близькі упокоєні на Кирилівському цвинтарі.

Безкарність надихає. Схоже, що російські мільярдери – спонсори проекту (Фрідман, Хан і Фукс) більше, ніж у будівництві меморіалу, зацікавлені в провокуванні громадського обурення проти його створення.

Мета подібних провокацій – порушити міжконфесійний і міжетнічний мир в Україні, а тих, хто виступає проти подібного блюзнірського будівництва, на весь світ оголосити "жахливими українськими антисемітами".

Люди, що оголошують себе ревнителями пам'яті жертв Голокосту, ще більше, ніж інші, не сміють оскверняти поховання – ні місця, де мученицькою смертю гинули жертви нацистів, ні території зруйнованих радянською владою кладовищ.

Порядна людина не може, не має права примиритися з подібним святотатством.

Просимо тих, хто поділяє нашу позицію і побоювання, підтримати це Звернення.

Просимо у ваших відповідях на даний лист та у коментарях на ФБ повідомити, чи дозволяєте ви також приєднати своє ім'я, прізвище і країну проживання до даного Звернення.

Теми

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.