В польському Сеймі створили парламентську групу з підтримки Меморіалу «Бабин Яр»

Депутати польського Сейму вбачають у створенні групи можливість для міжнародної спільноти вшанувати пам'ять трагедії, згадати 1,5 мільйона євреїв, розстріляних нацистами у Східній Європі та винести уроки з минулого

Про це повідомляє УНІАН.

17 грудня польський Сейм оголосив про створення парламентської робочої групи до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру. Робоча група має на меті вшанувати і донести пам'ять про трагедію Бабиного Яру майбутнім поколінням.

Спікер парламенту оголосив про створення групи під офіційною назвою "Парламентська група з питань вшанування пам'яті про злочин Голокосту в Бабиному Яру – для Європи Вільної від Геноциду і Ненависті". До її складу увійшли 7 учасників: Моніка Фалей (Monika Falej), Мачей Копец (Maciej Kopiec), Анита Кухарська-Дзедзіч (Anita Kucharska-Dziedzic), Барбара Новацка (Barbara Nowacka), Марек Рутка (Marek Rutka), Анджей Шейма (Andrzej Szejma) і Катаржина Уеберхан (Katarzyna Ueberhan).

Як вказано у регламенті групи, метою її створення є "популяризація проблематики, пов'язаної з геноцидом, вшанування пам'яті жертв, а також передача послання майбутнім поколінням про те, на що здатні тоталітарні режими, які проводять етнічні і расові чистки".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.