Державна архівна служба оприлюднить 10 мільйонів сторінок документів

Державна архівна служба України разом з партнерами узгодила оприлюднення понад 10 мільйонів сканкопії з фондів держархівів України

На виконання Договору про співробітництво між Державною архівною службою України та Меморіальним Музеєм Голокосту, США, від 24 травня 2016 року цифрові копії з фондів державних архівів України стануть доступними в мережі Інтернет.

Укрдержархів підтримав пропозицію Меморіального Музею Голокосту, США, оприлюднити електронний ресурс, який містить понад 10 мільйонів сторінок архівних документів у цифровому форматі, пов'язаних з історією Голокосту, а також єврейських громад в Україні до, під час і після Другої світової війни, на офіційному вебсайті Меморіального Музею.

Це, результат спільної праці українських архівістів та працівників Меморіального музею за понад два десятиліття, спрямованої на збереження та оприлюднення пам'яті про трагічні сторінки історії єврейського народу.

Такий крок з обох сторін є особливо важливим сьогодні, коли через поширення пандемії, спричиненої COVID–19, рівний доступ до архівних документів користувачів забезпечується архівними установами світу в режимі онлайн.

Відповідно до домовленостей, досягнутих з Меморіальним Музеєм, посилання на цей ресурс буде доступним і на вебпорталі Укрдержархіву.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.