На Закарпатті реконструюють одну з найстаріших в Україні синагог

У Вільхівцях Закарпатської області розпочалася реконструкція однієї з найстаріших в Україні синагог. У її стінах планують відкрити музей.

Про це повідомляється на сайті Вільховецької громади.

 

"На початку літа 2019 року синагогу у Вільхівцях відвідали представники єврейської громади з різних країн у складі наукової конференції, яка була присвячена темі Голокосту.

Невдовзі до нашої громади звернулися представники вихідців єврейської громади з Вільхівців щодо можливості повернення синагоги, її реставрації та створення там музею.

Жителі нашої громади позитивно поставилися до цього питання, адже синагога вже тривалий час перебувала в аварійному стані", – зазначила керуюча справами Вільховецької громади Емілія Кричфалушій.

Зазначається, що споруда – одна з найдавніших синагог в Україні й датується приблизно 1705 роком.

"Вільховецька синагога є не лише унікальною частиною культурної спадщини, але й свідком багатьох історичних подій. Від моменту її спорудження територія Вільхівців була під впливом багатьох країн і політичних режимів.

Синагога була в аварійному стані, проте її стіни міцні, й ще зберігся унікальний старовинний єврейський розпис з гілками оливкового дерева та зіркою Давида. На території села Вільхівці на сьогодні немає єврейської релігійної громади, тож синагога стане музеєм.

Ми впевнені, що скоро про Вільховецьку синагогу дізнаються не лише в Україні, але й далеко за її межами", – сказала членкиня ради правління благодійної організації "Джерела спадщини", яка проводить реконструкцію, Марія Хорун.

Повідомляється, що активні роботи щодо відновлення синагоги розпочалися у жовтні 2020 року. Станом на кінець листопада тут вже перекрито дах площею 295 кв. м. Реставруватимуть будівлю з оптимальним збереженням її унікального стилю та духу історії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.