Лувр продав за €80 тисяч можливість бути присутнім на щорічному огляді Мони Лізи

Музей Лувр продав на аукціоні за €80 тисяч можливість бути присутнім на щорічному огляді Мони Лізи. Раніше до цього процесу не допускали відвідувачів.

Про це розповідає CNN.

 

Щороку Мону Лізу знімають зі стіни і на мить виймають скло. Картина намальована на дуже тонкій дощечці з тополі, і є загроза, що з часом вона може тріснути, тому працівники музею раз на рік перевіряють її стан. У власника лота тепер є можливість бути присутнім на цьому огляді два роки поспіль.

Лувр використає виручку від аукціону, щоб зробити музей "доступним для всіх". У планах створити Лувр-студію — це простір, присвячений художньому і культурному навчанню.

"Цей період пандемії, який вражає в першу чергу найменш захищені верстви суспільства, робить цей проєкт ще більш необхідним", — сказав гендиректор музею Жан-Люк Мартінес.

Окрім можливості бути присутнім на огляді Мони Лізи, музей продав приватну екскурсію по музею з Жан-Люком Мартінесом (€38 тисяч), нічну екскурсію по музею при світлі ліхтарів (€38 тисяч) та відвідування симфонічного концерту в одному із залів музею (€42 тисячі).


Довідково. Лувр — найбільший і найпопулярніший художній музей в світі. Щорічно його відвідує приблизно 10 мільйонів туристів. Але, як і багато установ, у цьому році йому довелося закрити свої двері для публіки на кілька місяців через пандемію.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.