Львівщина ревіталізує 16 пам’яток культурної спадщини

У Львівській області в межах проєкту «Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження» для 16 місцевих пам’яток культурної спадщини напрацюють комплексні програми ревіталізації.

Про це повідомляє пресслужба ЛОДА.

 
Замок XV-XVII ст. у с. Свірж

Зазначається, що проєкт ініціював департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, а фінансову підтримку надав Український культурний фонд.

"Як реставрувати? Чи варто відновити у первісному вигляді? Хто буде добрим господарем? Як зробити так, щоб надалі палац, костел чи храм не занепав, а навпаки – став туристичним "магнітом" для регіону та країни загалом?

Що про майбутнє пам'ятки думає громада і чи готова брати відповідальність на себе? Про все це і набагато більше йдеться у проєкті, який передбачає створення 16 "дорожніх мап" для 16 пам'яток", – написали у пресслужбі.

До проєкту увійшли такі об'єкти:

Пам'ятка археології національного значення "Городище літописного міста Звенигорода".

Замок XV-XVII ст. у с. Свірж.

Замок XVІІ ст. у с. Старе Село.

Замок-палац XVI-XVII ст. у смт Поморяни.

Замковий комплекс (палац з казематами) у м. Броди.

Монастирський храм з дзвіницею XV-XVIII ст. в смт Підкамінь.

Палац Потоцьких кін. ХІХ ст. в с. Тартаків.

Палацово-парковий комплекс "Садиба баронів Гредлів" у м. Сколе.

Ратуша XVІІІ ст. у м. Добромиль.

Костел 1758 р. у с. Годовиця.

Костел ХVІІ ст. Різдва Богородиці у м. Комарно.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у с. Білий Камінь.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці XVI ст. у смт Щирець.

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці 1838 р. в с. Матків.

Дерев'яна церква Св. Михаїла 1663 р. у с. Ісаї.

Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста 1661 р. у м. Дрогобичі.


Зазначається, що усі ці пам'ятки – в списку, який Львівщина запропонувала до програми "Велике будівництво". Більшість об'єктів – у державній власності та на балансі департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, але місцеві громади їх не використовують повноцінно. Деякі – частково знищені та не достатньо привабливі для туристів.

"Ми добре розуміємо, що пам'ятки архітектури потребують не лише реставраційних робіт, а, передусім, візії їх включення у культурне та економічне життя локальних громад. Потрібно створити довкола них привабливі туристичні дестинації. Інакше реставрація і гроші, які туди вкладе держава, будуть марні.

Через комплексні програми ревіталізації, ми хочемо запропонувати готову візію, яку напрацюємо разом з фахівцями різних галузей, а насамперед реставраторами та архітекторами, митцями, представниками туристичного бізнесу та місцевими громадами.

Такі "дорожні карти" для об'єктів спадщини стануть частиною стратегії громади та основою для її сталого розвитку", – пояснила директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Олена Василько.

Крім того, у межах проєкту створять промоційні 3D-поштівки, які, завдяки мобільному додатку "Кишенькова Львівщина", можна буде переглянути у форматі доповненої реальності.

Загальний бюджет проекту "Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження" – майже два мільйони гривень, а готові візійні мапи для 16 пам'яток Львівщини мають з'явитися восени 2021 року. Наразі роботи – на початковому етапі: дослідження ситуації з обраними пам'ятками і збір та аналіз думок представників громад.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.