У Львові ініціюють перейменування вулиці Садової на вулицю Станіслава Лема

Наступного року відзначатимуть 100-річчя Станіслава Лема.

Про це написав на своїй сторінці у facebook Микола Княжицький народний депутат України з фракції "Європейська Солідарність", передає "Еспресо.Захід".

 

"У світі знають його фантастику і футурологію. А я люблю "Високий замок", твір про Львів. Коли читаєш спогади Лема, думаєш, як багато витерпіли його мешканці. І як змінювалися назви вулиць.

Лем народився на вулиці Браєровській. У радянські часи це була вулиця Галана, зараз вулиця Лепкого коло Університету. Так хочеться, щоб українські назви більше ніколи не змінювалися. Назви на честь і українських героїв і великих представників інших народів, які були нашими добрими сусідами. Один з них – Станіслав Лем", - йдеться в повідомленні.

Він також наголосив, що в його окрузі є вулиця з безглуздою і комічною назвою Садова.

"Ніяких садів на цій вулиці немає. Ми з Уляною Пак, яка була депутатом міськради від цього округу і обрана зараз, пропонуємо фракції ЄС у міськраді ініціювати перейменування вулиці Садової на вулицю Станіслава Лема", - зауважує депутат.

Микола Княжицький висловив сподівання, що мер Львова Андрій Садовий підтримає зміну назви вулиці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.