На Чернігівщині відновлюють вежу графів де Бальменів

У Линовицькій громаді на Чернігівщині цьогоріч розпочали відновлення пам’ятки кінця XIX ст. – вежі графів де Бальменів, яка свого часу прикрашала в’їзд до маєтку дворянської родини.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив Линовицький селищний голова Віталій Нестерко.

 

"Розвиток туризму – один із напрямків стратегії соціально-економічного розвитку нашої громади. Тому цього року ми взялися за повернення первісного вигляду оглядовій вежі графів де Бальменів, у маєтку яких гостював Тарас Шевченко.

Почали у червні й працювали аж до осені. Встигли відновити кладку вежі та прибудови, яка поруч. Навесні продовжимо – будемо робити арку, всередині – кімнати та перекриття. Наступного року плануємо вежу закінчити", – розповів Нестерко.

За його словами, фінансували будівництво селищна рада та місцеві спонсори.

Голова громади додав, що вежа графів де Бальменів була збудована 1887 року, її висота – 17 м. З оглядового майданчика будівлі можна милуватися парком, ставком, бачити селище і стадіон. Окрім вежі, з об'єктів графського маєтку до сьогодні збереглася також оранжерейна.

Разом із пам'яткою архітектури Линовицька громада відновлює також графський парк – розчищає, вирубує сухі дерева, насаджує нові. Туристичні принади парку – майже 300-річний дуб із трьома стовбурами (його назвали "Три брати") та камінь, на якому, за легендою, любив сидіти Шевченко.

У листопаді минулого року в громаді презентували туристично-пізнавальний маршрут "Стежками шотландських графів", створений у межах проєкту "Подорож до легенд Линовицького краю", який виграв мікрогрант МХП. На сьогодні він налічує 7 об'єктів.


З історичних джерел відомо, що граф Яків де Бальмен був офіцером, художником-аматором, другом Тараса Шевченка та ілюстрував його твори. Він служив в імператорській армії, загинув 31-річним в Ічкерії. Саме йому Шевченко присвятив одну із своїх найсильніших поем – "Кавказ". У кількох її рядках поет оплакує марну смерть українця за чужі імперські інтереси.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.