Археологи звернулись до Кличка

Спілка археологів України просить не позбавляти Інститут археології зайнятих приміщень

Спілка археологів України оприлюднила звернення щодо ситуації із приміщеннями Інституту археології НАН України.

Інститут археології займає будинок по вул. Володимирська, 3, у центрі столиці.

Тут зберігаються найновіші археологічні знахідки, здійснюється їх камеральна обробка, зберігаються інструменти та прилади, необхідні для досліджень. Тут постійно проводиться навчальна робота, палеоантропологічний семінар, лекції для студентів, міжнародні наукові круглі столи та конференції, розташована археологічна експозиція та наукова бібліотека.

Один із департаментів КМДА подав до суду про виселення Інституту археології з будинку на Володимирській.

"вже тривалий час Департамент комунальної власності м. Києва робить все для того, щоб позбавити Інститут археології НАН України можливості користування зазначеними будівлями. Виставлялися фінансові умови, які Інститут не спроможний виконати, здійснювалися спроби відселення під виглядом реставрації. І ось 04.11.2020 р. Департамент комунальної власності м. Києва подав позовну заяву до Господарського суду м. Києва про виселення підрозділів Інституту археології НАН України з обох будівель" - йдеться у заяві.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.