Копію завіси Львівської опери виставили на аукціоні Sotheby`s

Аукціон Sotheby`s виставив на продаж копію театральної завіси "Парнас" польського художника Генрика Семирадського, яка вже понад століття прикрашає Львівську оперу.

Про це повідомила пресслужба Львівської опери у Фейсбуці.

 

"За даними офіційного сайту аукціону Sotheby`s, на продаж виставлено унікальний мистецький артефакт – зменшену в масштабі копію театральної завіси "Парнас" польського художника Генрика Семирадського.

Оцінена вартість сягає близько 600 тис. фунтів стерлінгів. Оригінал картини вже понад 100 років зберігається у Львівській національній опері. Її розміри становлять 6х9 м. Її ж зменшена копія (91х147 см), яку виставили на аукціон вперше, була створена художником вже після написання повнорозмірної картини", - йдеться в повідомлені.

Композиція є майже точною репродукцією першої версії. Вона є унікальним прикладом використання художником фототехніки під час виконання своїх робіт. Виконана олією на полотні.

Цікаві факти про львівську завісу "Парнас" можна буде дізнатися найближчим часом у виданні "Архітектура Львівської опери" Юрія Ямаша. А оглянути оригінал можна відвідавши Львівський оперний театр.

Як інформують на сайті аукціону, картина "Парнас" Генріка Семирадського датована 1900 роком і належить до приватної колекції. Вона зберігалася в європейській сім'ї понад століття та ніколи не була представлена на широкий загал. Вона є унікальним відкриттям для колекціонерів та істориків мистецтва.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.