В Україні 300-річчя від дня народження Сковороди відзначать на державному рівні

Верховна Рада ухвалила постанову "Про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди" (№4084).

Як передає кореспондент Укрінформу, постанову підтримали 280 народних депутатів.

 

Документом пропонується урочисто відзначити на державному рівні 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди.

Як зазначається у пояснювальній записці, пропонується рекомендувати Кабінету Міністрів та відповідним міністерствам провести організаційні роботи з підготовки та проведення заходів щодо відзначення на державному рівні 300-річчя від дня народження Сковороди та передбачити необхідні видатки при опрацюванні проєктів Держбюджету на 2021 та 2022 роки для фінансування таких заходів.

Держкомітету телебачення і радіомовлення України пропонується організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені життю і творчості Григорія Сковороди, та забезпечити висвітлення через засоби масової інформації заходів, що проводитимуться у зв'язку з відзначенням 300-річчя від дня його народження.

"Укрпошті" запропоновано видати серію поштових марок, присвячених 300-річчю від дня народження Сковороди.

Окрім того, пропонується рекомендувати Національному банку України виготовити і ввести в обіг ювілейну монету, присвячену 300-річчю з дня народження Григорія Сковороди.

Місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування запропоновано розробити план заходів із відзначення цієї дати.

Реалізація постанови потребує виділення коштів в обсязі, який буде запропоновано організаційним комітетом і передбачено у державному та місцевих бюджетах на 2021- 2022 роки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.