Вахтанг Кіпіані та справа Василя Стуса серед претендентів на Шевченківську премію-2021

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка завершив прийом документів і творів на здобуття Національної премії 2021 року.

Про це йдеться на сайті Комітету.

 

Всього до розгляду представлено 51 твір у шести номінаціях.

Так, у номінації публіцистика, журналістика представлені:


1. Асєєв Станіслав – книга есеїв "В ізоляції".


2. Бебик Валерій (автор і ведучий), Лященко Юрій (генеральний менеджер проєкту), Устюжаніна Анастасія (режисер Телеканалу "Київ"). Публіцистичний мультимедіапроєкт "Український Херсонес: антична історія Севастополя / Ukrainian Chersonese: an antic history of Sevastopol".


3. Білозерська-Воронова (Білозерська) Олена – Книга "Щоденник нелегального солдата".


4. Гальченко Сергій – книга "Остап Вишня. Невеселе життя. Документальна біохроніка".


5. Житня Людмила – книга "Чорнобиль - очима жінок".


6. Кіпіані Вахтанг – книга "Справа Василя Стуса".


7. Палинський Віктор – книга есеїв про поетів, прозаїків, митців "Час творити"


8. Пепа Вадим – книга "Слово про антського короля Божа".


9. Романчук Олег – книга публіцистики воєнного часу "Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи."


10. Шевченко Володимир – трилогія про Устима Кармалюка: "Ой, Кармелюче, по світу ходиш", "Ой родився Кармалюка в селі на Поділлі...", "Вийся, вийся, хміль листатий".


Як відомо, премія вручається до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.

Нагадуємо, що Дарницький районний суд 19 жовтня ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука проти головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat про заборону видання і поширення книги "Справа Василя Стуса".

В Офісі президента України заявили, що "взяли до відома" рішення Дарницького суду щодо книжки Вахтанга Кіпіані. І наголосили, що "цензура в Україні прямо та недвозначно заборонена Конституцією. У будь-яких проявах".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.