Кроманьйонці запекло воювали з неандертальцями й тисячоліттями не могли взяти гору – вчені

Кроманьйонці запекло воювали з неандертальцями, своїми непрямими родичами, і довгий час зазнавали поразки. Цьому є достатньо археологічних свідчень — наприклад пробиті голови та поламані кінцівки давніх людей.

Як пише The Бабель із посиланням на The Conversation, війна була постійним супутником попередників людства.

 
Фото: Fährtenleser / Wikipedia

Неандертальці були кремезними та небезпечними родичами кроманьйонців, вміли користуватися вогнем, ховали своїх померлих і навіть робили прикраси та своєрідні витвори мистецтва. Археологічні знахідки свідчать про те, що вони були зовсім не мирними.

Для захисту свого ареалу від наших прямих пращурів кроманьонців вони озброювалися списами та дубинами, і тому серед решток давніх людей з обох гілок так багато ознак травм — зокрема поламаних рук.

Одна зі знахідок в Іраку демонструє неандертальця, пробитого списом. Все свідчить про те, що війни наших пращурів були більш схожими на партизанські зіткнення із засідками, але також траплялися й відкриті битви.

Протягом 100 тис. років кроманьйонці намагалися вийти за межі Африки та зустрічали спротив неандертальців, які освоїлись у Європі та на Близькому Сході. Ймовірно, вимерла згодом гілка еволюції мала суттєві тактичні й стратегічні переваги — їм була добре відома географія місцевості, закономірності зміни пори року, особливості флори та фауни.

Масивна будова тіла, міцна мускулатура та великі очі, що вірогідно дозволяли краще бачити при поганому освітленні, давали неандертальцям великі переваги в бою, і тисячоліттями кроманьйонці програвали.

Нарешті відбулась різка зміна балансу сил, причин якої археологи досі точно не знають. Ймовірно вона пов'язана з розвитком просунутої зброї — наприклад луків та метальної зброї, яка дозволяла бити неандертальців на відстані.

Також це може бути покращена методика збиральництва та полювання, яка дозволяла кроманьйонцям формувати більші племена й отримати перевагу в чисельності.

Так чи інакше 200 тис. років тому кроманьйонці вирвалися з Африки, та їм знадобилося ще 150 тис. років, щоб освоїти землі, на яких панували неандертальці. Вже 125 тис. років тому неандертальців на планеті не залишилось.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.