У Бресті вшанували пам’ять українського поета Дмитра Фальківського

Дипломати консульства України в Бресті поклали квіти до обеліска українського поета Дмитра Фальківського (Левчука) з нагоди 122-ої річниці від дня його народження.

Про це повідомляється на вебсайті консульства.

 

Обеліск встановлений у селі Великі Лепеси (Брестська область), де народився поет.

3 листопада, відзначається 122 роки від дня народження українського поета, прозаїка, перекладача, сценариста Дмитра Фальківського (1898-1934), одного з плеяди "розстріляного українського відродження".

Фальківський народився на Поліссі. Вчився в сільській школі, потім у гімназії в Бресті-Литовському. Втім, гімназії так і не скінчив, бо насувався фронт Першої світової війни.

З молодих років "брав участь у революційній роботі" – перебуваючи в Червоній армії (1920–1923 рр.) знаходився там у відділі особливого призначення. Може, й не випадково перший друкований твір Фальківського називається "Чекіст".

З 1924 по 1930 рік Фальківський багато друкується у журналах "Червоний шлях", "Життя й революція", "Всесвіт", "Глобус" тощо. В ті ж роки виходять чотири книжки його поезій: "Чабан", "Обрії", "На пожарищі", "Полісся".

Як пише Юрій Лавріненко "…його гарна, пройнята теплом людської душі лірика – це суцільна сповідь молодої людини, яка, віддавши свою першу юнацьку віру і запал більшовизмові, побачила безглуздість жертв…".

У грудні 1934 року виїзна сесія московської військової колегії під головуванням Ульріха розглянула "справу" 28 українських громадян і засудила їх до розстрілу. Серед них був Дмитро Фальківський та з півтора десятка інших письменників – Косинка, Буревій, Влизько та ін.

Чому і як Бандера вів здоровий спосіб життя

Попри значну кількість літератури про політичне життя Степана Бандери до сьогодні залишається мало дослідженим його приватне життя та звичайні людські звички. Зокрема етап, коли він ще юнаком більше 8 років формував свій характер у Пласті. Тобто від 14 до 21 року свого життя. У той час, коли найбільше формується лідерські якості.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.