Спецпроект

У Луцьку молодики на авто їздили по лампадках, запалених у пам’ять про жертв Голодомору

28-го листопада, ввечері, в Луцьку на площі біля замку в Старому місті, молодики на авто влаштували дрифт. Під час катання один із водіїв потрощив лампадки, які напередодні там запалили в пам’ять про жертв Голодомору. Приїзд поліції ситуацію не врегулював – учасники автопригоди просто роз’їхались через ті ж лампадки на очах у поліції.

Про це інформують "Волинські Новини".

 

"Молодики вирішили, що серце Луцька чудове місце, аби показати своїм кралям, як вони круто дрифтують. Нагадаю, що Замкова площа все ж виконує роль пішохідної, а вже тоді як парковка чи дорога. Тобто, тут не те, що дрифтувати не можна, тут і їздити треба лише повільно, надаючи перевагу пішоходам.

Але цих молодиків це не дуже цікавило. Вони настільки були в захваті від такої можливості там поганяти, що коли один із їхніх колег переїхав лампадки, запалені в згадку про жертв Голодомору, то решта компанії просто посміялися з цього. Звісно, цього вечора він не перший і не останній це робив", – обурюється лучанин Arthur Gautama у Фейсбук.

Чоловік пише, що приїзд поліції не надто змінив ситуацію, за його словами, учасники автопригоди просто роз'їхались через ці лампадки на очах у поліції:

"На жаль, приїзд поліції не надто змінив ситуацію. Просто всі роз'їхалися після дискусії в якій ніхто себе винним не вважав. "А де ж нам кататись?", "Та то нас трохи занесло", "Та ніхто ж не катався", "Я взагалі не знав, що сьогодні День пам'яті жертв Голодомору", "Та тих лампадок зовсім не видно".

Останнє сказав і один з поліцейських. Одне авто навіть проїхало через ці лампадки на очах у поліції", – зауважує Артур.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.