Спецпроект

У Луцьку молодики на авто їздили по лампадках, запалених у пам’ять про жертв Голодомору

28-го листопада, ввечері, в Луцьку на площі біля замку в Старому місті, молодики на авто влаштували дрифт. Під час катання один із водіїв потрощив лампадки, які напередодні там запалили в пам’ять про жертв Голодомору. Приїзд поліції ситуацію не врегулював – учасники автопригоди просто роз’їхались через ті ж лампадки на очах у поліції.

Про це інформують "Волинські Новини".

 

"Молодики вирішили, що серце Луцька чудове місце, аби показати своїм кралям, як вони круто дрифтують. Нагадаю, що Замкова площа все ж виконує роль пішохідної, а вже тоді як парковка чи дорога. Тобто, тут не те, що дрифтувати не можна, тут і їздити треба лише повільно, надаючи перевагу пішоходам.

Але цих молодиків це не дуже цікавило. Вони настільки були в захваті від такої можливості там поганяти, що коли один із їхніх колег переїхав лампадки, запалені в згадку про жертв Голодомору, то решта компанії просто посміялися з цього. Звісно, цього вечора він не перший і не останній це робив", – обурюється лучанин Arthur Gautama у Фейсбук.

Чоловік пише, що приїзд поліції не надто змінив ситуацію, за його словами, учасники автопригоди просто роз'їхались через ці лампадки на очах у поліції:

"На жаль, приїзд поліції не надто змінив ситуацію. Просто всі роз'їхалися після дискусії в якій ніхто себе винним не вважав. "А де ж нам кататись?", "Та то нас трохи занесло", "Та ніхто ж не катався", "Я взагалі не знав, що сьогодні День пам'яті жертв Голодомору", "Та тих лампадок зовсім не видно".

Останнє сказав і один з поліцейських. Одне авто навіть проїхало через ці лампадки на очах у поліції", – зауважує Артур.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.